ВІДДІЛ НЕФРОЛОГІЇ

Керівник –
доктор медичних наук,
професор
Іван Іванович Топчій

Основний науковий напрямок - вивчення функціональної активності формених елементів крові і клітин судинного ендотелія, у хворих із запальними захворюваннями нирок і незапальними прогресуючими нефропатіями (діабетична, подагрична нефропатії й ін.), їхньої ролі в змінах імунного статусу, тромбоцитарного і плазменного компонентів системи гемостаза при різноманітних формах патології нирок, дослідження систем регуляції артеріального тиску при дисфункции судинного ендотелия і становленні нефрогенной гіпертонії.

Найважливіші результати досліджень

• У експериментах на тваринах вивчені механізми порушень клітинного метаболізму з урахуванням зміни утримання іонізованого кальцію, фосфоліпідів і повторних месенджерів (фосфоінозитолів) у клітинних мембранах. Проведені у відділі дослідження свідчать про те, що порушення функції нефрона при нефропатіях є наслідком зміни фракційного складу фосфоліпідів мембран.

• Показано, що ішемія при запальних і незапальних поразках нирок асоціюється з активацією комплемента, підвищенням рівня чинника Віллебранда і ліпідних медіаторів, таких як лейкотриєни, що є хемоатрактантом для нейтрофілів.

• Встановлено зв’язок порушень функціонального стану нейтрофілів з показниками функції нирок по формулі Кокрофта у хворих на хронічний гломерулонефрит та пієлонефрит.

• Виявлено підвищення агрегаційних властивостей нейтрофілів у хворих на хронічний гломерулонефрит і пієлонефрит у порівнянні з цими показниками у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ).

• Визначено прогресуюча активація секреторної функції моноцитів, що виражається в суттєвому підвищенні спонтанної та індукованої ангіотензином ІІ продукції інтерлейкіна-6 у хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН).

• Виявлено зниження активності усіх форм NO-синтаз при ХХН.

• Виявлено суттєве підвищення сумарного індексу агрегації тромбоцитів при пієлонефриті і гломерулонефриті при порівнянні з групою хворих на ГХ.

• Виявлена підвищена концентрація в плазмі суми (NO2+NO3) у хворих з пієлонефритом та гломерулонефритом, ніж у хворих на ГХ.

• Встановлено максимальна концентрація нітриту, а також суми (NO2+NO3) у сечі у хворих з пієлонефритом, що обумовлено наявністю запальних змін у сечовивідних шляхах.

• Встановлено збільшення кількості супероксиду при ХХН, та утворення цитотоксичних рівнів NO на фоні стимуляції індуцибельної NO-синтази.

• У хворих на ХХН визначено підвищення вмісту субстратів і первинних продуктів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), що обумовлено специфічністю патологічного функціонування мембранних структур клітин.

• Зміни концентрації протеїназ та активності еластази в сечі при хронічних пієло- та гломерулонефритах свідчить про порушення функціональної цілісності мембран мезангіальних клітин, накопиченню екстрацелюлярного матриксу в капілярах, розвитку і прогресуванню хронічних хвороб нирок.

• Вивчення взаємозв'язку між виразністю деструктивних процесів у нирках, ступенем порушень ниркової гемодинаміки і системою ангіотензинперетворюючого фермента та хімази, у хворих із запальними і незапальними захворюваннями нирок показало збільшення активності системи нейрогуморальної регуляції артеріального тиску та асиметричного диметіларгініну в осіб з артеріальною гіпертензією на тлі ХХН.

• При діабетичній нефропатії (ДН) визначається статистично достовірне підвищення вмісту інгібітора активатора плазміногену-1 (РАІ-1), що відіграє потенційну роль у розвитку гломерулосклерозу та інтерстіціального фіброзу нирок. Прогресування ДН супроводжується суттєвим зростанням РАІ-1 в плазмі крові. Продукти прискореного глікозування та ангіотензин ІІ стимулюють секрецію РАІ-1 моноцитами крові хворих на ДН.

• Виявлене підвищення концентрації РАІ-1 в плазмі крові хворих на ДН може є ознакою виникнення та розвитку порушень у нирках та дозволяє вже на початкових стадіях (стадії нормо- та мікроальбумінурії) захворювання визначити своєчасну та обґрунтовану терапевтичну тактику.

• Встановлено, що у хворих з ДН відбувається зниження синтезу оксиду азоту, про що свідчить нижчий порівняно з контролем рівень нітриту в крові, та його прискорене руйнування, що виявляється зростанням суми (нітрит+нітрат) в крові. Під впливом адекватної комбінованої гіпотензивної медикаментозної терапії відзначається зростання рівня стабільного метаболіту NO – нітриту та зменшення суми окислених метаболітів NO в крові.

• Визначено, що у сечі пацієнтів із ДН під впливом адекватної гіпотензивної медикаментозної терапії відзначається зменшення суми окислених метаболітів NO, вірогідно за рахунок обмеження індуцибельного синтезу NO.

• Розвиток артеріальної гіпертензії і порушення ниркової гемодинаміки у пацієнтів з ДН пов'язаний з порушенням синтезу та/чи метаболізму оксиду азоту. Порушення в системі L-аргінін/NO при розвитку артеріальної гіпертензії у хворих ДН характеризується зниженням синтезу NO унаслідок дефіциту субстрата для NO-синтаз - L-аргініна, а також зменшенням біодоступності N0 в результаті посиленого депонування NO в буферному пулі - S-нітрозотіолах.

• Встановлено позитивний зсув відсоткового внеску у загальну активність NO-синтаз з індукованої до ендотеліальної ізоформи ферменту при використання L-аргінін-Zn у хворих з ХХН.

• Нефропротекторна терапія сучасними препаратами з додатковим призначенням Zn-аргініну позитивно впливає на процеси ПОЛ і стабілізацію активності нейтрофільних ферментів у хворих на ХХН.

• Призначення антиоксидантів в поєднанні з інгібіторами АПФ і блокаторами ангиотензинових рецепторів у хворих ДН і артеріальною гіпертензією сприяє зниженню напруженості оксидантного стресу і збільшенню звільнення NO з буферного депо.

• Вивчення ефективності стероїдної терапії і лімфоцитафереза показало перевагу останнього виду лікування гломерулонефрита. Такі результати припускають впровадження в клінічній нефрології методів як медикаментозної, так і екстракорпоральної корекції активності клітин білої крові, поряд із регуляцією імунного статусу, плазменної і тромбоцитарної систем гемостаза.

Відділ є центром Фармкомітета України по іспиту лікарських препаратів у нефрології.

Важлива роль в одержанні наукових досягнень в відділі належить кандидатам медичних наук В.П.Денисенко, А.О.Несену, О.М.Кірієнко.

Співробітниками відділу опубліковано понад 350 наукових праць, видано 9 методичних рекомендацій, одержано 19 патентів на винаходи, захищено 8 кандидатських дисертацій Результати проведених досліджень були повідомлені на 28 з'їздах, симпозіумах і конференціях України, європейських і міжнародних конгресах.

Нагору