(13.01.1919-14.04.2003)

Розвиток української терапевтичної школи в другій половині XX століття безпосередньо пов'язано з ім'ям академіка НАН України, Академії медичних наук (АМН) України, Російської АМН, Героя Соціалістичної Праці, Героя України, засновника і першого директора Національного інституту терапії НАМН України Любов Трохимівни Малої.

Життєвий шлях академіка Л.Т. Малої, який внесений до багатьох біографічних видань і енциклопедій, вражає навіть в стислому викладі: Лауреат Державної премії СРСР (1980), премії ім. М.Д. Стражеска (1983, 1997), премії ім. П.І. Шатілова (1981, 1983, 1987), премії ім. С.І. Вавілова (1989), академічної премії з клінічної медицини АМН України (1995, 2000). Л.Т. Мала була удостоєна орденів Трудового Червоного Прапора (1960), Богдана Хмельницького III ступеня (1995), Ярослава Мудрого V ступеня (1998), ордена Держави і Золотої медалі Польської академії медичних наук (1999); удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці і Золотої медалі «Серп і Молот» (1979); Героя України із врученням Ордена Держави «Золота зірка» (1999), ордена Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня (1985), 14 медалями. За цикл фундаментальних праць з кардіології «Дослідження фундаментальних механізмів дії оксиду азоту на серцево-судинну систему, як основу патогенетичного лікування її захворювань» Л.Т. Мала була посмертно удостоєна Державної премії України (2003). Наукова і суспільна діяльність академіка Л.Т. Малої отримала світове визнання. Так, Біографічний інститут США в 1996 р. удостоїв Л.Т. Малу почесним званням «Людина року» і нагородив «Міжнародним культурним дипломом шани» (1997). Міжнародний Європейський біографічний центр (Кембридж, Великобританія) з 1998 р. включає її ім'я у видання «2000 видатних учених XX століття». Академік Л.Т.Мала з листопада 1997 р. — заступник генерального директора Міжнародного біографічного Центру в Європі (Кембрідж, Великобританія), член Міжнарідної асоціації інтерністів (1997), дійсний член Міжнародного товариства з кардіоваскулярної фармакотерапії (1993), член Міжнародного товариства з артеріальної гіпертонії(1997). Академік Л.Т. Мала — засновник могутньої сучасної школи терапевтів і кардіологів, автор понад 700 наукових праць, 32 монографій. Серед них: «Рак легкого» (1965), «Ишемическая болезнь сердца у молодых» (1978), «Микроциркуляция в кардиологии» (1977), «Инфаркт миокарда» (1981), «Хроническая недостаточность кровообращения» (1994), «Лечения болезней сердца и сосудов» (1982), «Ритмы сердца» (1993), «Хроническая недостаточность кровообращения» (1994), «Сердечные гликозиды» (1996), «Эндотелиальная дисфункция при патологии сердечно-сосудистой системы» (2000), «Терапия» (2001), «Хроническая сердечная недостаточность» (2002). Наукові розробки Л.Т. Малої захищені 25 охоронними документами, 5 авторськими свідоцтвами, 20 патентами України та інших країн. Під її керівництвом захистили дисертації 38 докторів і 188 кандидатів медичних наук. Впродовж більше ніж 30 років (1972-2003) Л.Т. Мала була неззмінним головою Спеціалізованої вченої ради з присудження вчених ступенів (з терапії, кардіології та педіатрії) при Харківському медичному інституті(ХМІ), згодом перейменований у Харківський державний медичний університет (ХДМУ).

Любов Трохимівна Мала народилася 13 січня 1919 р. в селі Копані Оріхівського району Запорізької області в сім'ї Трохима Євдокимовича і Катерини Григорівни. У 30-х роках ХХ ст. батько Л.Т. Малої перевозить сім'ю в місто, щоб поліпшити матеріальне положення і дати дітям освіту. Вирішивши присвятити себе медицині, з 1933—1938 рр. Л.Т. Мала навчалась на лікувальному факультеті ХМІ. У ті роки в інституті читали лекції професори Д.О. Альперн, І.Р.Брауде, І.Й. Файншмідт, В.М. Жаботинський, П.Л. Шупик і інші. В 19 років Любов Трохимівна отримала диплом лікаря. Свій трудовий шлях розпочала лікарем амбулаторії і лікарні села Петровеньки Краснолучанського району Ворошиловградської (сьогодні Луганської) області (1938-1941). В період Великої Вітчизняної війни майбутній академік з червня 1941 р. по вересень 1946 р. знаходилася в рядах Радянській Армії, з 1941 р. до 1943 р. — у складі військ діючих Південного, Північно-Кавказького і Закавказького фронтів. У ці роки Л.Т. Мала — військовий лікар, заступник начальника сортувального шпиталю, евако-шпиталів № 1602 і № 3416, заступник начальника лікувального відділу Харківського військового округу. За військово-медичні заслуги була нагороджена медалями «За бойові заслуги», «За участь в героїчній обороні Кавказу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні». Після війни в 1946—1949 рр. Л.Т. Мала — клінічний ординатор, в 1949—1952 рр. — асистент, в 1952—1954 рр. — докторант, в 1954—1955 рр. — доцент кафедри терапії. Вчителем і наставником Л.Т. Малої був учень академіка М.Д. Стражеска професор Соломон Якович Штейнберг (1891-1968) — видатний терапевт з широким діапазоном наукових інтересів (від питань патогенезу, діагностики і лікування серцево-судинної та ендокринної патології до досліджень функціональних показників серця, створення нових медичних приладів).

За спогадами Любові Трохимівни, це був талановитий вчений, прекрасний, гуманний лікар; вимоглива, але мудра, справедлива і щира людина. «Я глубоко уважала и искренне любила моего учителя. Можно без преувеличения сказать, что в моей творческой судьбе ему принадлежит большая роль. Истинный учитель проживает две жизни — свою жизнь и жизнь своего ученика. В С.Я. Штейнберге было развитым это чувство — жить жизнью своих учеников, понимать их, помогать, давать мудрые советы» — говорила згодом Л.Т. Мала. В 1950 р. Л.Т. Мала захистила кандидатську дисертацію на тему «Туберкулінодіагностіка в клініці внутрішніх хвороб», в 1954 р. — докторську дисертацію «Про зміни серцево-судинної системи при туберкульозі». Дійсний член АМН СРСР, член Президії Міжнародних товариств терапевтів і кардіологів, лауреат міжнародної премії «Золотий стетоскоп» професор О.Л. М’ясников писав про значущість докторської дисертації Л.Т. Малої: «Можно определенно сказать, что ни в отечественной, ни в зарубежной медицинской литературе подобной работы, выполненной столь тщательно и широко, не имеется». За видатні досягнення в області терапії та кардіології пам'ятним «Золотим стетоскопом» в кінці ХХ століття була нагороджена і академік Л.Т. Мала. З 1955 р. Л.Т. Мала — професор, а з 1961 р. і до кінця життя — завідуюча кафедрою госпітальної терапії ХМІ, зараз — ХНМУ. Основними напрямами наукової діяльності академіка Л.Т. Малої після робіт в області фтизіатрії стають терапія та кардіологія. Свою діяльність вона присвятила вивченню особливостей серцево-судинної системи при атеросклерозі, ішемічній хворобі серця, гіпертонічної хвороби, гострого інфаркта міокарда, серцевої недостатності; дослідженням пресорних і депресорних систем нейрогуморальної регуляції організму при захворюваннях внутрішніх органів; фундаментальним дослідженням в кардіології, гастроентерології, нефрології, пульмонології, клінічній фармакотерапії.

Монографії Л.Т.Малої стали «настільними» для багатьох поколінь лікарів і отримали високу оцінку вчених зі світовими іменами. Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і державної премій, академік АМН СРСР, заслужений діяч науки РРФСР професор Є.М. Тарєєв писав про монографію Л.Т.Малої «Ишемическая болезнь сердца у молодых»: «...постичь такого владения предметом и совершенства изложения, простоти, доходчивости, кратких формулировок при полной убедительности, каких удалось Вашему таланту, думаю, никому из современных наших кардиологов невозможно». За монографії «Инфаркт миокарда» і «Сердечные гликозиды» Л.Т.Мала за життя удостоєна іменних премій корифеїв вітчизняної медицини — С.П. Боткіна, М.Д. Стражеска, С.І. Вавілова, П.І. Шатілова. Наукова та суспільна діяльність Л.Т. Малої знайшли загальнодержавне визнання: член-кореспондент АМН СРСР (1967); заслужений діяч науки і техніки України (1968); дійсний член АМН СРСР (1974); дійсний член РАМН (1991); дійсний член НАН України (1992); ініціатор заснування АМН України та її дійсний член (1993).

Академік Л.Т. Мала була не тільки відомим вченим, прекрасним клініцистом, але й найбільшим організатором охорони здоров'я в Харківському регіоні. Так, Л.Т. Мала перша в Україні у 70-і рр. ХХ століття впровадила в практику систему поетапного лікування хворих з інфарктом міокарда (стаціонарний, санаторно-курортний і амбулаторно-поліклінічний етапи). За ініціативою Л.Т. Малої в структуру кардіологічної допомоги населенню м.Харкова були введені кардіологічні бригади швидкої допомоги, реабілітаційні відділення в лікарнях, приміський кардіологічний санаторій. У 1984 р. під керівництвом Л.Т. Малої вперше у Харківському регіоні в умовах відділень реанімації хворим з інфарктом міокарда стали проводити системний тромболізис препаратом стрептазою. Смертність від інфарктом міокарда в клініках нашого міста у ці роки була вдвічі менше ніж в цілому по Україні. Вихована на знаменитих традиціях терапевтичної школи академіка М.Д. Стражеска і Харківської терапевтичної школи (проф. А.Х. Ковалів, П.І. Шатілов, К.Г. Георгіївський, В.М. Коган-Ясний і ін.), Л.Т. Мала зуміла створити і свою наукову школу.

Для того, щоб забезпечити вже існуючу структуру терапевтичної допомоги в Східному регіоні України єдиним методологічним і організаційним керівництвом, в 1986 р. збулася її мрія і справа всього життя — організований Харківський НДІ терапії на базі філіалу Київського НДІ кардіології імені акад. М.Д. Стражеска. В інституті, окрім вже існуючих палат кардіологічного профілю, відкриваються відділення гастроентерології, пульмонології, нефрології. Сьогодні Інститут терапії з честю носить ім’я його засновника і першого директора академіка НАН і НАМН України, РАМН Любові Трохимівни Малої.

Померла Л.Т. Мала 14 квітня 2003 р. після важкої нетривалої хвороби на 85-у році життя. Похована на алеї Героїв на 2-м кладовищі в р. Харкові, де в 2004 р. був встановлений бронзовий бюст великому терапевту. Меморіальні пам'ятні дошки академіку Л.Т. Малой встановлені на фасадах ГУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малой НАМН України» і Харківського національного медичного університету. З метою увічнення пам'яті Любов Трофімовни розпорядженням Кабінету Міністрів України № 213-р від 9.04.2004 р. Інституту терапії АМН України привласнено ім'я Л.Т. Малої, а в 2017 році у Харкові її ім’ям названо проспект “Любові Малой», на якому розташовано Національний інститут терапії імені Л.Т.Малой НАМН України. Учні академіка Л.Т. Малой сталі відомими ученими, організаторами і керівниками медичної науки і практичної охорони здоров'я, директорами наукових закладів, завідують кафедрами в Харківському, Запорізькому, Сумському, Тернопільському, Ашгабадськом, Ташкентському, Луганськом, Алма-Атінськом, Кишинівському і інших медичних інститутах. В числі аспірантів і клінічних ординаторів кафедри, якою завідувала Л.Т. Мала, були лікарі з Німеччини, Ірану, Палестини, Лаосу, Йемену, Лівану, Сірії, В'єтнаму, Колумбії, непалу, Йорданії і інших країн.

«Силы жить и работать мне дает любовь к избранной специальности, сознание того, что моя жизнь и работа проходят во благо Человечества….»

Академік Л.Т. Мала

Академік Л.Т.Мала 1999р.

Мала Л.Т. з академіками в Інституті терапії (1999р.)

На церемонії вручення відзнаки «Почесний громадянин міста Харкова» (1999р.)

Урочисте відкриття меморіальної дошки на честь академіка Л.Т. Малої на на фасаді головного корпусу Харківського національного медичного університету в якому вона працювала з 1946 по 2003 рр. (14 квітня 2004 р.)

Робочій стіл Малої Л.Т. у музею Інституту.

Робочій стіл Малої Л.Т. у музею Інституту.